В ці xвилини! Cмeшкo знищив – oпуcтив їx! Кoбoлєв пpигoлoмшeний – зaбepуть вce. Пoчaлocь нeмиcлимe

«Тарифний геноцид», яким дуже художньо називають підвищення тарифів на газ, і як наслідок, на тепло, збурив мелітопольців, пише журналістка Юлія Оліховська.

Своє ставлення до таких кроків приватних компаній містяни показали на мітингу біля мерії та тим, що зупинили рух центральним перехрестям.

Під час зустрічі з ініціативною групою, яка відбулася 11 січня, міський голова Мелітополя Іван Федоров заявив, що перед очільником управління комунальної власності вже поставлене завдання підготувати необхідні проєкти рішень про передачу мереж у власність громади.

Таким чином газопостачальне підприємство буде змушене платити за використання труб.

Вирішила вивчити досвід “попередників”

Так от першими подібне рішення прийняли у Мукачевому. Відбулося це ще в 2017 році. Про що згадував на своїй сторінці і Ігор Смешко. Його пост набув небувалої популярності. Окрім того, сам Смешко зазначав що ці тарифи є злочинними, а згідно статті 13 КУ – надрами повинен володіти народ, а не олігархи. І як приклад вказав на те, що:

«На позачерговій сесії Мукачівської міської ради від 4 квітня 2017 року було прийнято рішення повернути на позабалансовий облік управлінню міського господарства майно підвідної газової мережі, яка складається із майже 65 км вуличних газопроводів, 1 споруди ГРП, 49 штук ШРП та 20 штук КСС», – писало тоді місцеве видання mukachevo.net.

Як же зараз відбувається газопостачання в Мукачевській громаді.

Найперше зателефонувала в управління житлового господарства. Але виявилось, що телефонувати варто… юристам

– Цим питанням зараз займається наш юридичний відділ. Всі коментарі зможуть надати саме там, – повідомила співробітниця управління.

Виявилось, що далі рішення сесії про повернення газопровідної мережі справа не пішла. В тому числі, винна і відсутність механізму такого повернення.

На даний момент все ще відбуваються суди з цього приводу. А мережі всі ці чотири роки обслуговуються «Закарпатгазом».

Є ще один підводний камінь – згідно діючого законодавства, обслуговувати газові мережі може тільки ліцензіат. Тож місто, як мінімум, має створити КП, отримати ліцензії, найняти персонал. Навряд чи це буде набагато дешевше, ніж зараз.

На мою думку саме в таких випадках має включатися державне регулювання. Про націоналізацію мови звісно бути не може, але стати чинником, що обмежує апетити приватних постачальників, держава Україна таки могла б.

Маю надію, що протести, які відбулися по всій країні, стануть уряду «чарівним пєнделем». Ну хоча б для того, щоб прописати механізми повернення мереж у власність громади і полегшити свідомим громадам процес створення газопостачальних КП.

Зазначимо, не залишилась осторонь і слуга народу Ліза Богуцька:

Ось уже кілька днів в нашому (СН) частіше в Вотсапе не закінчуються дебати з приводу тарифів на газ і т.д – розпочала свій допис у Фейсбук, Слуга народу Ліза Богуцька.

Я, звичайно ж, там свою точку зору висловила. І з приводу тарифів, і з приводу локдауну, і взагалі …
За час роботи Кабіну Шмигаля у нас виробився алгоритм зашкварів. Кабінет приймає якесь ідіотське рішення; депутати нашої фракції готуються обуритися; ЗМІ розгойдують напругу; народ виходить на протест; фракція шукає будь-які шляхи впливу на Кабмін (але тільки не відставку) …
Напруга наростає до максимуму; ОП придумує швидке і ефективне рішення; Кабмін відступає; напруга загасає …
У профіті – Офіс Президента, як єдиний ефективний інструмент влади …
В лайні депутати, які обрали цей Кабмін і допустили критичну ситуацію …

Я багато разів писала про те, що однією з головних наших проблем, а можливо і ключовий, є відсутність майданчика комунікації. Такі майданчики є практично у кожної фракції, крім монобольшості. За півтора року нашої роботи ми тільки відгрібали. І найчастіше – по справі.

А тепер найголовніше: такого майданчика комунікації немає навіть в середині української влади. Депутати ніяк не впливають на рішення Кабміну, який вони вибирали (вірніше, за який голосували); фракція не має діалогу з Офісом Президента, не кажучи вже про самого Президента; та й усередині фракції дискусія так собі. Ми (депутати СН) маємо вже тільки одну спільну рису: ми – депутати СН. Усе! Ідеологічно ми всі різні, як салат вінегрет.

Але ж одного разу Денис Шмигаль на фракції сказав, що наші зустрічі і дискусії будуть регулярними. Так само, як і голова ОП – Андрій Єрмак. Обидва обіцяли погоджувати ключові рішення з фракцією.

Багато хто вважає слабким і непрофесійним Кабмін Гончарука. На мій погляд найжахливіший – кабмін Шмигаля. За винятком, щоправда двох Міністрів – Ткаченко і Федорова. Які б незграбні не були б у нас дискусії з міністрами на початку нашої каденції, вони були. Регулярно. Правда, тривали всього пів року.

Зараз наші депутати пишуть листи Шмигалю і він вже рапортує про те, що знає, як знизити тарифи. А можна було це зробити відразу, а не каламутити з підвищенням? Чи це така спеціальна задача, щоб сконцентрувати негатив на Парламенті?

Те ж стосується і локдауну. Шкарпетки не можна, а Буковель можна. А адже в пам’яті ще свіжі спогади про заборону відвідування парків і скверів, тому що вірус літає по повітрю на 8 метрів. Вже не літає?

Я давно виступаю за відставку цього Кабміну. І навіть не беру участі в дискусії зі зверненнями до Прем’єра. Марно. Прем’єр глухий і сліпий.

Якщо владу потрібно міняти, як підгузники дитини, значить не треба боятися, що в каденцію Зеленського буде не 2, а 3 або 5 Кабмінів. До тих пір, поки не з’явиться нормальний Прем’єр. Наприклад, Саакашвілі.

 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *